Усний журнал державні та народні символи України

sumvolika

Мета: розповісти учням про виникнення та історію символіки. Пояснити ідейний зміст символіки та традицій, пов’язаних із нею. Виховувати повагу до державних символів України.
Обладнання: карта України, оформленні назви сторінок журналів, виставка літератури.
Вступне слово
Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть матуся, батько, бабуся, дідусь, сестрички, братики. І якщо скласти разом маленькі батьківщини кожного з нас – вийде наша велика держава, Україна.
Україна – рідний край – золота чарівна сторона, зеленю закосичена.

 

Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до цього краю, до його народу. В глибину століть сягає наша історія.
У кожної держави є державні символи. От саме про них ми і розкажемо на сторінках усного журналу, який так і називається – «Державна символіка Украіни ”.
Відкриваємо першу сторінку, яка присвячена проголошенню незалежності Украіни.
Сторінка перша
Про оголошення незалежності України
У кожної з нас є день народження. День народження є і у нашої країни. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України приймає » Акт проголошення незалежності України”. Вчитаймося у зміст цього документа
Акт проголошення незалежності України
» Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
— виходячи з права на самовизначення, передбаченого статусом ООН та інших міжнародно-правових документів,
— здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України.
Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
Верховна рада, 24 серпня 1991 року”
А 1 грудня 1991 року в Україні вперше відбувся Всеукраїнський референдум. Більшість громадян, які брали у ньому участь, проголосували за те, щоб Україна стала незалежною. Здійснилась віковічна мрія українського народу, який сказав тверде і остаточне «так” 1 грудня 1991 року.
Результати референдуму засвідчили єдність усіх наших помислів і прагнень. Україна стала вільною. Слава ж нашій Україні – вільній, воскресаючій, соборній!
Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад чувся плач рабів.
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.

Коли звідкільсь взялась міць шалена,
Як буря все живе схопила, прийняла, —
І ось, дивись – в руках знамена,
І гімн побід співа невільна сторона.
Ми з гордістю й радістю можемо заявити всьому світові, що засяяло сонце над нашою землею, нашою державою – Україна здобула волю і незалежність.
Перед світом постала держава з давньою історією, оригінальною духовною культурою, працьовитими, миролюбними людьми.
Сторінка друга
Символіка держави
Прапор, герб, гімн – символіка держави. Символіка – своєрідна візитна картка країни, вона ніби репрезентує її існування.
Прапор, герб, гімн – це історичні святині. Вони виконуються на замовлення, а приходять до сердець людей тернистими шляхами буття рідного народу..
У кожному народу свої символи. Походження їх сягає корінням у далеке минуле. Кольорова гамма прапорів та малюнки гербів не раз змінювались. На ці зміни впливали події, які переживали народи. Зміна символіки – це також відображення історії.
Друга сторінка нашого журналу присвячується державним символам України.
«Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України” (ст.. 20 Конституції України).
Прослухайте легенду про наші символи.
Давно-давно жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Підросли вони і вирішили піти в світ прославляти свою матір.
Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між людьми, і за трипроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали ім’я першому синові Тризуб.
Настала черга середульшого сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-синій одяг. Своїми звитяжними справами прославив він свою матір. Дістав середній син імення Прапор.
А там, де був найменший син, зажди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама подарувала своєму наймолодшому синові солов’їний. І отримав молодий син за свій голос і величний спів ім’я Гімн.
І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор та Гімн – і прославляють рідну неньку-батьківщину.
Сторінка третя
Державний прапор
Третя сторінка журналу присвячується нашій святині –Українському державному прапору. «… І стяг синьо-жовтий – над нивами й водами, в небі твоїм на вітрах степових…”
Для нашої, залитої світлом країни, жовтий та синій кольори були й найбільш підхожими. Це чудово зрозумів наш простий український народ, вимальовуючи свої хати спереду синім, а із затилля жовтим. Ці кольори давали народові любов до природи, яку він бачив саме в жовтім та лазуровім забарвленні: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтими очеретами й рудими скелями. Символами України є чисте небо – символ миру й пшеничне поле – символ достатку.
«Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих смуг синього і жовтого кольорів” (зі ст.20 Конституції України).
Ревно ж бережімо нашу святиню і стараймося ніколи й нічим не заплямувати її .
Небеса блакитні
Сяють з глибини,
А пшеничні й житні
Мерехтять лани.

Образ цей не зблідне,
Хоч минуть жнива,
Це знамено рідне –
Злато й синева.
Прапор наш, як літо,
В сонці майорить –
По долині жито,
По горі блакить.

Живи, Україно, живи для краси,
І сили, і слави, і волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Д. Павличко

Сторінка четверта
Державний Герб України
Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. він зустрічався ще за часів Київської Русі, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого. Вчені спробували розшифрувати напис на монеті й прочитали надпис: «Володимир на престолі”. Яке значення вкладалося в тризуб? Єдиної відповіді серед істориків на це запитання немає. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Наведемо деякі з них.
• Тризуб – це символ державної влади.
• Це голуб – символ Святого Духа.
• У тризубі закладено глибокий смисл, він символізує триєдність – Бога –Батька, Бога-Сина, Бога-Святого Духа.
• Популярною є версія про те, що тризуб – уособлення трьох природних стихій – повітря, води й землі.
Деякі вчені вважають, що тризуб – це відображення триєдності життя. Це – Батько, Мати і Дитя, які символізують силу, мудрість, любов. Число 3 завжди вважалось казковим і чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про трьох богатирів, три бажання, три дороги.
«Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш, як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України” (зі ст. 20 Конституції України).
Головним елементом великого Державного Герба України є знак княжої держави Володимира Великого (малий Державний герб України).
Як птах золотий, в переливах
На прапорі має, горить.
Це знак наш, це фабрики й ниви,
Це символ, що будемо жить.

Це хліб наш, вугілля і цукор,
Степи плодовиті, моря…
Це в праці змозолені руки,
Що подвигом завжди горять.

Це наша любов, наша мужність,
Вогняний порив боротьби,
Це наша згуртованість дружня,
Це пісня нової доби.

Це юність, це клич покоління,
Що йдуть крізь життєву грозу,
Це слава твоя, Україно,
Золотий, непокірний тризуб
М. Сопілка
Сторінка п’ята
Державний Гімн України
Пісня – окраса української нації – завжди була з людьми: у годину радості і горя, під час роботи і відпочинку, в свята і в будні. Важко злічити, скільки пісень склав талановитий співучий наш народ – радісних і сумних, величних і жартівливих. У них втілена історія народу, відображена його душа – відверта й щира.
Пісня – душа народу, національний гімн – вищий прояв його волелюбних прагнень, духовних устремлінь.
Яскравим виявом національно-патріотичних почуттів українців нашої землі став вірш поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна”. Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались – не вбили.
Відроджуватись, воскресають національні традиції України: її символіка, патріотичні та духовні гімни, серед яких і «Ще не вмерла Україна”.
Гімн «Ще не вмерла Україна”, поряд із Державним гербом – тризубом і синьо-жовтим прапором, є офіційним символом держави.
Історія головної пісні країни
15 січня 1992 року Указом Президії Верховної Ради «Про Державний Гімн України” була затверджена музика Михайла Вербицького як Гімн. 1996 році парламентарі внесли це положення в Конституцію, вирішивши слова головної пісні країни прийняти окремим законом. У зв’язку із цим Кабінет Міністрів створив спеціальну держкомісію з підготовки і проведення конкурсу на кращий текст Державного Гімну. Але всі 784 запропонованих варіанта слів експерти відхилили. Водночас у держкомісію надійшло понад 500 прохань прийняти як Гімн із певними змінами і тексті вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна”, написаний у 1862 році. І 14 червня 2000 року Кабінет Міністрів затвердив проект Гімну на слова Павла Чубинського, залишивши перший куплет і приспів добутку і змінивши закінчення в слові «Україна”. Президент Леонід Кучма підтримав пропозицію уряду. Верховна Рада лише через три роки затвердила слова Державного Гімну, прийнявши відповідний закон.
Закон «Про Державний Гімн України” прийнятий Верховною Радою України 6 березня 2003 року За запропонований Президентом України Леонідом Кучмою проект проголосували 334 народних депутати.
Музика Михайла Вербицького, слова Павла Чубинського
Ще не вмерла України
і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії,
усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки,
як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття,
у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим
за нашу свободу
І покажем, що ми, браття ,
козацького роду”.
Учні виконують Державний Гімн України.
Ти не загинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в ній перлина,
Не вмре повік. І світ – зоря,
Твоя зоря засяє.
Поглянь, слов’янство оживає
І сили пробує свої:
Ганебні ярма розбиває,
Докупи всіх синів скликає…
А то ж усе брати твої!
Свої національні символи люди повинні шанувати і берегти. Про це записано у ст. 65 Конституції України:”…Шанування державних символів України є обов’язком громадян України”.
Національні символи – це згусток високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації.
Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля, держава – вільна, незалежна, сонцем осяяна Україна. Ви – частина народу. Без вас, без мене, без нас усіх немає ні народу, ні історії. І нам творити нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети.
Україно, соборна державо,
Сонценосна колиско моя,
Ще не вмерла
Й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях!
Живи та міцній, українська державо!
Вмирали в боях мільйони борців,
Щоб стяг синьо-жовтий піднявся величаво.
Й над Києвом стольним віки майорів.
Сторінка шість
Народні символи України
У кожної країни є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина, барвінок – невіддільні від українського народу. Ось верба – символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку – і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори – і кров зупиниться. З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався «Вербним”. На вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози її викидали на двір, щоб, як казали, «град припинився”, обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляті. А ось хрещатий барвінок – символ вічності. Про нього існує така легенда. Це рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак не всесильною була богиня квітів і весни і не могла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала її гучну назву «вінка”, що означає «перемога”. Що ж переможного вбачали люди у цій скромній, з такими ж скромними синіми квіточками рослини – вічнозеленій окрасі наших гаїв, садів? В ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.
А це — калина – символ краси, кохання, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом, стоїть як наречена в білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень.
А ось ще один символ українського народу. Погляньте на ці рушники. «Дім без рушників, — говорилося в народі, — як сім’я без дітей”. Вони — старовинні обереги дому. Вишитий різними візерунками, рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали дорогих гостей, виходили в поле чи справляли обжинки, проводжали в армію; дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду з рушником проводжали в останню путь. На багатьох рушниках були написи, як от: «На щастя, на долю”, «Хай щастить тобі, доню” та інші. Це побажання тій людині, якій призначається рушник.
Вишивали рушники різними способами і кольорами. Ось цей вишитий квітами, червоними і чорними хрестиками. Чому таке поєднання?
Дійсно, червоний – то любов, а чорний – то журба. В житті кожної людини бувають радість і смуток. Так і на рушниках люди виписували свою долю, показували свою життєву дорогу. Хай на ваших життєвих дорогах-рушниках будуть тільки світлі, радісні кольори і не буде чорних – журби та печалі.
Ось ми й перегорнули усі сторінки нашого журналу. Щоб перевірити, як ви засвоїли матеріал, пропоную вам відповісти на запитання вікторини.
1. Які є Державні символи України?
2. Що символізує собою тризуб?
3. Що означають блакитний і жовтий кольори на прапорі України?
4. Коли було затверджено Верховною Радою України блакитно-жовтий державний прапор?
5. Хто автор гімну «Ще не вмерла Україна”?
6. Які ви знаєте народні символи України? Що вони означають?

Матеріал розміщений в категоріях: in Для бібліотекаря.
Якщо ротота Усний журнал державні та народні символи України Вам сподобалась або Ви хочете її обговорити будь-ласка пишіть.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

CAPTCHA image
*

  • Transparent RSS Feed Transparent
  • Календар свят та подій

    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання