Безсмертний геній українського народу (Т.Шевченко)

Тарас ШевченкоВедучий 1. Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років –невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.

Ведучий2. І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний “Кобзар”, написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки. Є дані про 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.

Ведучий 1. Тарас уже в ранньому дитинстві зіткнувся з тяжкою нуждою. Коли йому було всього 9 років — 20 серпня 1823 року померла мама, а через півтори року 23 березня 1825 року помер тато. А сирітська доля завжди є вкрай гіркою.
Вірш “Не називаю її раєм”
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину… В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!..
Ведучий 3. Помираючи, тато Тараса розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною поророчою проникливістю щодо свого сина, майбутнього генія українського народу:
Батько
– Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не потрібно.
Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо. Для нього мій спадок або нічого не значитиме, або нічого не допоможе.
Ведучий 4. Коли Шевченкові минуло 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика Енгельгарда і він поїхав з України. З осені 1828 року до початку 1831 року Тарас перебував зі своїм паном у Вільні, де відвідував лекції малювання у професора університету Рустемаса. З цього періоду зберігся малюнок Шевченка «Погруддя жінки», що свідчить про майже професійне володіння олівцем.
Ведучий 1. Злякавшись заворушень, які почались у Польщі, а Вільно тоді було польським містом, пан разом із своїми слугами утік до Петербурга. Шевченко всю дорогу туди пройшов напівбосий пішки.
Ведучий 2. Щоб мати дворового маляра, Енгельгардт у Петербурзі віддав його на 4 роки в науку до живописця Ширяєва. Там Тарас уперше почав писати вірші. Влітку 1836 він познайомився зі своїми земляками — художником Сошенком, поетом Євгеном Гребінкою, письменником Григоровичем і художником Венеціановим. 25 квітня 1838 зусиллями друзів, з доброї волі знаменитого художника Брюлова та та поета Жуковського молодого поета викупили з кріпацтва.
Пан Енгельгардт запросив за свого кріпака величезну суму грошей: 2500 руб. сріблом. Для викупу Тараса з кріпацької неволі було вирішено намалювати картину і розіграти її в лотерею. Вирішили, що Брюлов для цього намалює портрет поета Жуковського. Далеко не всім відомо, що лотерея розігрувалась у царській родині. Найбільш активну роль у цьому зіграла 19-літня дочка імператора Миколи І – Велика княжна Марія Романова.
За рік до цього влітку 1837 року вона здійснила велику поїздку Україною. На Миколаївщині у Вознесенську були армійські вчення і маневри, де був присутній імператор Микола І, імператриця, цесаревич Олександр (майбутній імператор Олександр ІІ), та багато генералів. Україна вразила молоду княжну. Можливо, тому, вона із співчуттям віднеслась до долі молодого талановитого українця. 22 квітня 1838 року княжна Марія внесла 300 рублів за лотерею, на портрет Жуковського, що був намальований Карлом Брюловим. Інші білети лотереї купляли також члени імператорської родини, в тому числі і майбутній імператор Олександр та імператриця Марія Федорівна. Було зібрано 2500 рублів і за ці кошти Шевченка було викуплено. Пізніше,коли Велика княжна Марія стала президентом Імператорської Академії мистецтв, вона ще раз допомогла Шевченкові визволитись із заслання у 1857 році.
Ведучий 3. Виникає запитання, чому портрет поета Жуковського так дружно викупляла імператорська родина. Причина була наступною: В 1814 р. Жуковський написав вірш «Послание императору Александру», який назавжди вирішив його судьбу. Імператриця Марія Федорівна запросила поета в Петербург. І з 1817 по 1841рік, він був вихователем спадкоємця престолу Олександра.
Ведучий 4. Почалось недовге вільне життя поета. Він навчається в Академії мистецтв, стає улюбленим учнем Карла Брюлова, пише свої перші вірші, які через три роки увійшли до його першої поетичної збірки.
До збірки ввійшло 8 творів молодого поета. Свою першу книгу Т. Шевченко назвав “Кобзар”, який видав поміщик Петро Іванович Мартос у 1840 р. До нього входило вісім творів: “Думи мої…”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”. Тираж першого видання складав 1000 примірників.
Ведучий 1. За наступними виданнями поетичних творів Т. Шевченка також закріпилася назва “Кобзар”.     На час видання другої книжки у 1844 році Т.Шевченко був уже досить популярний поет. В це видання увійшло ще декілька поезій: „Гайдамаки”, „Причинна”, Слепая”, „Тризна”, „Микита Гайдай” та „Назар Стодоля”. Це видання мало назву „Чигиринський Кобзар”.
Останнє прижиттєве видання 1860 р. містило 17 творів. У 1867 р. вийшла перша посмертна збірка творів Т. Шевченка, яка теж розширила коло його поезій. Доповнювалися новими віршами і наступні видання “Кобзаря”. Тому  сучасна збірка “Кобзаря ” містить 240 творів.
На Поділлі також друкувалися окремі поетичні твори Т. Шевченка. Вони вийшли збіркою  “Малий Кобзар” у місті Кам’янці-Подільському в 1919 р.
Вірш  “Минають дні ,минають ночі..” …..
Ведучий 2. За час навчання в Академії Тараса тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури та живописні твори.
Ось як описували сучасники зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий,здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його круглее виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому , але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеликих очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах – зосередження. При першій зустрічі з ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватий, сухий, хоч і простий, приступний.
До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі. Зате, коли пізнавав чоловіка і відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив’язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався йому цілим серцем.
Помітними рисами характеру була доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкористливість, навіть саможертовність. На кривду і несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан – тоді він міг бути і несамовиий. З бідними ділився останнім.
Ведучий 4. З тодішніх листів та поезій молодого Шевченка видно тяжку тугу за Україною. І, як другий бік медалі, — відразу до всього петербурзького. Чужа йому навіть тутешня їжа: у лютому 1843 року він жартома докоряє Кухаренкові за те, що той написав йому про вареники:
Ведуча 1. ”Бо проклятуща ота страва, що ви розказували, неділі зо три снилась”. Дошкуляє північний клімат: “Ми пропадаємо в оцьому проклятущому Пітері, щоб він замерз навіки…”, — жаліється Шевченко. В листі до Тарновського в січні того ж року пише: “А я… чортзна- що не то роблю, що не то сновигаю по оцему чортовому болотові, та згадую нашу Україну…”.
Ведучий 2. Особливої гостроти набуває проблема мови. У одному з листів від 15 грудня 1839 року до брата Микити пише: ”Будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу не по московському, а по нашому”. Аргументуючи своє прохання писати до нього тільки українською, Шевченко наводить куплет з поезії “Думка”:
Бо москалі чужі люде,
Тяжко з ними жити,
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.
Тарас Шевченко любив і знав історію рідного краю. Багато своїх віршів поет присвятив різним історичим подіям: козацькій добі, Гайдамаччині, Коліївщині.
Послухаємо один з них.
Вірш Тараса Шевченка “Розрита могила”
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,—
Панувала… Ой Богдане!’
Нерозумний сину!
ІІодивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку!……..
Ведучий 2. Враження, яке справили “Кобзар” і твори, надруковані в “Ластівці”, підсилилося, коли 1841р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр.). Поема присвячена Коліївщині — антифеодальному повстанню 1768р. на Правобережній Україні проти польської шляхти. Вона пройнята пафосом визвольної боротьби.
Ведучий 3. Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов’язаний з двома його подорожами на Україну. За назвою збірки автографів “Три літа” (яка включає поезії 1843 — 1845 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом “трьох літ”. До цього ж періоду фактично належать і твори, написані у 1846 — 1847 рр. (до арешту).
Період “трьох літ” — роки формування художньої системи зрілого Шевченка. Його художню систему характеризує органічне поєднання реалістичного і романтичного начал, в якому домінуючою тенденцією стає прагнення об’єктивно відображати дійсність у всій складності її суперечностей. У ці й наступні роки поет пише і реалістичні твори (“Сова”, “Наймичка”, “І мертвим, і живим…”), і твори, в яких реалістичне начало по-різному поєднується з романтичним (“Сон”, “Єретик”), і твори суто романтичні (“Великий льох”, “Розрита могила”, історичні поезії періоду заслання). . З жовтня по грудень 1845р. поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише один за одним твори “Єретик”, “Сліпий”, “Наймичка”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим…”, “Холодний яр”, “Як умру, то поховайте” (“Заповіт”) та ін. Усі свої поезії 1843 — 1845 рр. (крім поеми “Тризна”) він переписує в альбом, якому дає назву “Три літа”.
Уривок з поеми « І мертвим , і живим , і ненародженим землякам моїм…»
Ведучий 4. Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам’ятки, портрети й краєвиди.
Його гнівні вірші розходяться у рукописах, передаються з вуст в уста і зрештою доходять до жандармів.
Ведучий 1. В квітні 1847 року за участь у таємній політичній організації – Кирило-Мефодіївському товаристві – Т. Шевченка заарештували й заслали рядовим солдатом у далекі оренбурзькі степи. Йому заборонили писати й малювати.  Та поет не скорився долі.  В тяжких умовах заслання він продовжує таємно творити. Творчо пліднішим виявився перший етап — орсько-аральський.
Попри вкрай несприятливі умови для творчості, поет написав понад 100 творів, серед яких — 9 поем. І це не всі твори: деякі тексти загубилися, деякі Тарас Григорович знищив сам перед обшуками.
Збагачений трагічним досвідом неволі, талант поета на засланні засяяв новими неповторними гранями.
Ведучий 2. В останні роки Шевченко написав значно менше, ніж в період «Трьох літ» чи в Орській фортеці на Кос-Аралі — давалися взнаки вимуше¬не семирічне мовчання, кволе здоров’я, поліційний нагляд, особисті негаразди… У 1857 р. було написано лише дві поеми — «Неофіти» і «Юродивий» (остання залишилася незакінченою); у 1858 — п’ять невеликих віршів: «Доля», «Муза», «Слава», «Сон» («На панщині пше¬ницю жала»), «Я не нездужаю, нівроку»; у 1859 — одинадцять віршів і одну поему; у 1860 — тридцять п’ять поезій; у 1861 — одну.
Але це був урочий час його генія.
Поезія «Доля»
Ведучий 3. Доля подарувала Тарасу талант художника; і він не дав йому загубитися в кріпацькій безвісті, привів в академічні петербурзькі кола. Уперто й завзято йшов Тарас назустріч своєму ще не усвідомленому призначенню…
Ведучий 4. Шевченко – художник … А чи все ми знаємо про нього?
Поет і художник жили в душі Шевченка-митця завжди, бо писати й малювати він любив однаково. А його спадщина художника також різноманітна, як і поетична. Як художник Шевченко мав дві срібні медалі за свої картини ще в часи навчання в Академії художеств. І великий К. Брюллов вбачав у ньому талановитого художника. Життя Т. Шевченка, на жаль, менш сприяло розвитку таланту Шевченка-художника, бо не завжди були фарби та полотна для малювання. Але все створене Шевченком-художником навіть за таких умов вражає своєю різноманітністю.
Перша друкована згадка про малярські твори Шевченка з’явилася ще в 1839 р. Його спадщина складає 1200 робіт.
Ведучий 1. Він не тільки геніальний поет, а й талановитий художник. Здібності до малювання виявилися в нього ще з дитинства. У спогадах родини Шевченка є немало свідчень про те, що настінне народне малювання, вишивки будили в нього пристрасть до створення власних малюнків. А коли він почав учитися в дяківській школі, ця пристрасть розвинулася ще сильніше.
Ведучий 2. Збереглася одна з перших робіт Шевченка, виконана з професійними навиками, — «Погруддя жінки». Цей малюнок він подарував родині Уварових, про яких згадує в автобіографічній повісті «Художник».
Ведучий 3. У 1832 році Шевченко почав працювати в майстерні В. Ширяєва.
Ведучий 4. Шевченко виділявся своєю майстерністю серед інших учнів. На щастя, під час одного з сеансів малювання в Літньому саду в Петербурзі Тарас познайомився з художником Іваном Максимовичем Сошенком.
Демонструються роботи Шевченка того часу.
Ведучий 1. Ці роботи були виконані Шевченком ще до навчання в Академії мистецтв. Їх відмічали члени Товариства заохочення художників. Класи цього товариства Тарас почав відвідувати після зустрічі з Сошенком. Відомо, що Шевченка було викуплено з кріпацтва за гроші, виручені від продажу портрета Жуковського роботи Карла Брюллова. Ось він, цей портрет.
Ведучий 2. Карл Брюллов став учителем молодого Шевченка. У повісті «Художник» автор описує цю подію, яка докорінно змінила його життя. Це була найсвітліша доба в житті Тараса Григоровича. Він тішиться своєю свободою та пише братові: «Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь… велике щастя бути вільним чоловіком…» Його успіхи привернули увагу зразу ж на вступних екзаменах до Академії мистецтв у Петербурзі. Шевченко малює в основному аквареллю.
Ведучий 3. Шевченко робить ілюстрації до своїх власних творів. Він не міг не написати портрет улюбленої героїні Катерини.
Ведучий 4. У «Катерині» ви бачите нещастя бідної дівчини, яка полюбила москаля-офіцера.
Уривок з поеми «Катерина»
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люди,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…
Ведучий 1. В Академії мистецтв Шевченко опановує техніку гравюри, робить граверні портрети Суворова, Кутузова, Барклая-де-Толлі. Він ілюструє «Историю князя Италийского, графа Суворова-Рымкинского» для видання «Гальванографія», виконує гравюру «Король Лір», витравлену з допомогою гальванотехніки.
Ведучий 2. Шевченко сумує за рідним краєм. Він мріє відвідати Україну.
Звучить пісня «Зоре моя вечірняя».
Ведучий 3. У 1843 році поет подорожує Україною, відвідує місця, дорогі його серцю, робить замальовки. Україна постала перед поетом з усіма злиднями та гнітом, під тягарем яких стогнало закріпачене селянство, брати, родичі Шевченка, увесь його народ. Скрізь бачив Тарас Григорович, як знущаються з кріпаків лукашевичі, трепови, тарновські та інші поміщики-кріпосники.
Ведучий 4. Олією художник виконав портрет Ганни Закревської, яка йому подобалася. У нього збереглися до неї теплі почуття, що були висвітлені у вірші «Г.З».
Проектується портрет Ганни Закревської.
Ведучий 1. У червні 1843 року Шевченко приїхав до Києва. Вивчаючи місцеву старовину, готував малюнки для художнього альбому «Живописная Украина», який мав намір саме тоді видавати.
В листі до Бодянського від 29 червня 1844 р Шевченко писав: «…Я рисую тепер Україну — і для історії прошу вашої допомоги; я, здається, тойді вам розказував, як я думаю це зробить. Бачте, ось як. Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то видом своїм прикметні, вдруге — як теперішній народ живе, втретє — як він колись жив і що виробляв…»
У складі Київської археологічної комісії в 1845 р. він подорожував Київщиною, Полтавщиною, Поділлям, Волинню, Чернігівщиною.
Проектуються картини «Будинок Котляревського в Полтаві», «Вознесенський собор у Переяславі» та інші роботи цього періоду.
Ведучий 2. Творчість Шевченка-художника в останні академічні роки та під час подорожей до України була надзвичайно багатогранна. Не без успіху він виступає і як жанрист, і як пейзажист, нарешті, як майстер портрета. Одночасно він показує свою майстерність і в техніці олійного живопису, акварелі, рисунка й навіть офорта.
Демонструються роботи: «Аскольдова могила», акварель; «Видубецький монастир у Києві», офорт; «Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі», сепія.
Ведучий 3. У своєму прозовому творі «Прогулка с удовольствием и не без морали» Шевченко згадує: «Возвращаясь из Почаева, я зашел в Кременец посмотреть на Королеву Бону и на воздвигавшиеся в то время палаты, для Кременецкого лицея…» Измеривши вдоль и поперек Волынь и Подолию и дождавшись в Житомире осенней грязи, мы возвратились благополучно в Киев».
Ведучий 4. За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Шевченко був заарештований.
Вірш «Мені однаково..»
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Однаковісінько мені.
Ведучий 1. Деколи жага до малювання, творчості виливалася в малювання картин на стінах вугіллям або крейдою. Деякі малюнки та ескізи того періоду збереглися.Найбільш вражаючим із усього, що створив Шевченко-художник, залишаються його листи «Притчі про блудного сина». Ця серія — шедевр Шевченка-художника.
Ведучий 2. Весною 1848 року Тарас Григорович взяв участь у Аральській експедиції. Учасники її стали свідками пожежі в степу. Шевченко зробив начерк і акварельний малюнок. Пожежу він описав у повісті «Близнецы».
Ведучий 3. Із особливою силою виявився талант Тараса Григоровича Шевченка, безсумнівно, в офорті. Можна з цілковитою впевне-ністю твердити, що він був мало не першим українським художником, який присвятив себе цьому цікавому напрямку у мистецтві та досяг високого ступеня досконалості.
Ведучий 4. Під час походу в гори Каратау та пізніше, під час перебування в Новопетровському укріпленні, Шевченко виконав багато акварельних пейзажів. Ці пейзажі приваблюють нас зрілістю реалістичної майстерності.
Ведучий 1. В останні роки заслання Шевченко створив значну кількість сепій. Вони присвячені міфологічним, історичним, літературним темам, які змістом та ідейною спрямованістю були співзвучні настроям Шевченка. Вони свідчать про великі художні досягнення майстра, його блискучу техніку, широкий творчий творчий діапазон.
Ведучий 2. «Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій» – таку високу оцінку творчості Шевченка дав у своїй «Присвяті» Іван Якович  Франко.
Ведучий 3. В останній період творчості Шевченко створив галерею цікавих портретів своїх друзів й знайомих. Сміливість і впевненість вільного майстерного штриха, гранична композиційна виразність — характерні риси цих портретів.
Ведучий 4. «І по десятилітнім засланні Шевченко вернувся нарешті до Петербурга, зламаний тілом, але не духом… Навіть в тих страшних роках його муза не затихала…» – так писав Іван Франко у статті «Тарас Шевченко»). До останніх хвилин свого життя Тарас Григорович Шевченко працював у своїй майстерні при Академії мистецтв.  Буквально в ній він і помер.
На фоні мелодії «Заповіту» читається уривок.
Шевченко (  учень  )
Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать,
Та й заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій…
Ведучий 1. Про Тараса знає вся Україна, що він був її батьком, заступником, голосом, виразником її інтересів. І сьогодні лине над Україною його пісня.
Звучить пісня

Матеріал розміщений в категоріях: in Сценарії.
Якщо ротота Безсмертний геній українського народу (Т.Шевченко) Вам сподобалась або Ви хочете її обговорити будь-ласка пишіть.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

CAPTCHA image
*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

  • Transparent RSS Feed Transparent
  • Календар свят та подій

    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання